1. Орфографічний словник української мови

пустинь

пу́стинь

іменник жіночого роду

відлюдне місце, де жив пустельник; невеликий монастир у відлюдній місцевості

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустинь — -і, ж., заст. 1》 Відлюдне місце, де жив пустельник. 2》 Невеликий монастир у відлюдній місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пустинь — ПУ́СТИНЬ, і, ж., заст. 1. Відлюдне місце, де жив пустельник. Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили... (С. Руданський). 2. Невеликий монастир у відлюдній місцевості. Словник української мови у 20 томах
  3. пустинь — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
  4. пустинь — 1. Невеликий монастир у безлюдній місцевості або поза межами населених пунктів. 2. Усамітнена келія ченця у монастирі. Архітектура і монументальне мистецтво