путній

Путній, -я, -є

Путній, порядочный, дѣльный. Внизу путній ставок, а через його ледаченький місток. О. 1862. IX. 62. Нічого путнього не пригадаю. Ком. I. 8.

Значення в інших словниках

1. путній — пу́тній прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. путній — Путящий, доладний, (- річ) здалий, о. до діла; (- слово) вартий <�уваги>, доречний, розумний.  Словник синонімів Караванського
3. путній — див. добротний; хороший  Словник синонімів Вусика
4. путній — [пут(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. путній — -я, -є, розм. Який має певні позитивні якості. || часто у сполуч. зі сл. щось, що-небудь. || у знач. ім. путнє, -нього, с. Те, що варте уваги, доречне, розумне. || Придатний для чого-небудь, доброї якості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. путній — 1. розумний, доладний, доречний, слушний, вартісний 2. це напутній моск. доладний  Словник чужослів Павло Штепа
7. путній — ПУ́ТНІЙ, я, є, розм. Який має певні позитивні якості. – Мені здається, що панна, коли вона хоч трохи путня, таки зугарна й погадати, подумати головою і пожити серцем (І.  Словник української мови у 20 томах
8. путній — не ва́ртий (не варт) до́брого (пу́тнього) сло́ва. 1. Який втратив свою цінність, перестав цікавити кого-небудь, не заслуговує на чию-небудь увагу.  Фразеологічний словник української мови
9. путній — ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал.  Словник синонімів української мови
10. путній — Пу́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)