путній
ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал.; ЦЕ́БЕ́Р, ЦЕБРО́ (перев. дерев'яне, більшого розміру); БАДДЯ́ рідше (велике). Несе було на гору відра стара, убога жінка (Марко Вовчок); Він підійшов до коновки, набрав води і почав пити (П. Колесник); Чоловіки, правда, зосталися... бо зосталось ще трохи у шаплику горілки (Панас Мирний); Назустріч — баба з порожніми цеберками (П. Панч); Добуто й цеберко "оковитої" (Ю. Смолич); Іди, іди, дощику,.. цебром, відром, цебрицею над всякою пашницею (пісня); Ти верталася додому Від райдужного джерела І на коромислі тугому Дві кінви золоті несла (М. Рильський); Сам з порожнім киблем вертає до штольні (І. Франко); Піду я по воду, витягну путню з криниці (І. Муратов); Тут поставили цебер з водою (А. Хорунжий); До нього (ставка) було далеченько, і тому кожне цебро несли по двоє (О. Донченко); Тягне він (хлопець) здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги (М. Коцюбинський).
ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком, іноді з замком); ШАПЛИ́К (невелика дерев'яна без верхнього дна); ЛИПІ́ВКА, ЛИП'Я́НКА (з липового дерева); ФА́СКА діал. (невелика для масла, сиру). Густий жовтий та білий мед у діжках сповнював запашним духом усі комори (О. Донченко); Від входу по кутах ватарника стоїть посуд: путні на молоко, бодні з гуслянкою (Г. Хоткевич); Юхрим, вивалюючи плечем і лобом двері, вилетів з хати, зачепився в сінях за діжницю, упав (М. Стельмах); Одним оком все поглядає (Олька) на маму, що місить тісто в діжчині (Ірина Вільде); В кутку коло дверей стояв кадіб з капустою (М. Коцюбинський); В притворі стояли високі липові кадовби (Ф. Бурлака); Бондар, той просто каже: я вдома зроблю за день кадуб, десять рублів у кишені (К. Гордієнко); Тісто в діжі підійшло високо вгору (Є. Гуцало); Є ще дві бодні липового меду (Григорій Тютюнник); На перехресті стежок стояв шаплик великий з водою (А. Головко); Закололи, значить, того кабана.. -- сало в липівку, м'ясо в діжку (Остап Вишня); Викопала (баба) і заповітну лип'янку з медом (О. Копиленко); Ставить (незнайомий) на стіл велику бутлю горілки... Фаску масла кладе, бринзи (Г. Хоткевич). — Пор. бо́чка.
ДОЛА́ДНИЙ (який відповідає певним вимогам), ВА́РТИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм., ПРИ́КЛАДНИЙ діал. — Славне ваше подвір'я... Невеличке, а доладне (М. Стельмах); Я вам пришлю хутко ту поему, дасте її до друку, коли варта (Леся Українка); Де вже тут про автопоїлки й водопровід думати, коли на господарстві путньої криниці й досі нема (В. Кучер); Словники — справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом — є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового, духовного багатства (М. Рильський); Батько покинув трилітньому Микиті добру нивку, прикладний город, простору хату (Л. Яновська).
ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту). — Тут більш доречні будуть не дошкульні нагадування, а товариська підтримка (С. Журахович); Командир.. втупився в перебірку човна, ніби вона мала підказати йому слушну думку (В. Логвиненко); Так роздумувала собі Броня й не находила в своїй голові ніякої придатної постанови (Лесь Мартович); — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? І очі якісь страшні, і заговорить, то все не путнє (Марко Вовчок); Багато вже думав Зінько про те.., та не міг ні до чого путящого додуматися, до такого, щоб одразу воно взяло та й повернуло всіх людей на кращий шлях (Б. Грінченко); (Середа:) Підкріпився. Тепер можна й полежати.. (Журавель:) Думка своєчасна (І. Микитенко).
РОЗУ́МНИЙ (про думку, книжку і т. ін. — який відзначається глибиною і поважністю закладеного змісту), МУ́ДРИЙ підсил., ТОЛКО́ВИЙ розм., КМІТЛИ́ВИЙ розм., ПУ́ТНІЙ розм. Діждався честі, — радів Йонька, не зводячи із сина очей, — он скільки людей за розумним словом привалило. Ждуть, як колись архієрея ждали (Григір Тютюнник); Помагало йому (товариство) у його праці — то добрим словом, то розумною порадою (Панас Мирний); Лукія замислюється. І такі мудрі думки народжуються в її дівочій голові (О. Донченко); Він (Давид Гурамішвілі) не тільки мудрі вірші В'яззю мудрою писав, — Добрим людям на потребу Млин новітній малював (М. Рильський); Толкова пропозиція; Той чоловік, сповнений простоти, розв'язував надто складні питання, давав напредиво кмітливі поради (О. Досвітній); Я стараюся читати більше путніх книжок, хоч.. більш попадається дурних книжок, ніж розумних (Леся Українка).
Словник синонімів української мови