під
Під
пред.
1) Подъ. Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою. н. п. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. посл.
2) Къ, подъ. Татарин... далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Він підійшов під віконце та й кличе курочку. Рудч. Ск. І. 19.
3) Подъ властью. Буде добре запорожцям і під турком жити. н. п.
4) У, при, около, подъ. А вже Палій під Полтавою із Шведом побився. Макс.
5) Въ, во. Під той час і брат приходить. Яка з нас під той час мигнеться. МВ. (О. 1862. III. 46). Було під робочу пору. Г. Барв. 325. Мої ви дочки і зяті кохані! Що з вами діється під сю годину, під сю страшну козацьку хуртовину. К. ЦН. 186. Під холеру вони полягли. Мир. Пов. І. 124.
6) На. Выряжали нас... в похід під турка. Грин. II. 209.
7) під но́гу грати. Играть въ тактъ. Музики грали під ногу маршової.
8) під п'яну руч. Подъ пьяную руку.
9) під чаркою. Во хмелю.
---------------
Під, по́ду
м.
1) Низъ, низменное мѣсто, западина. Херс. Полт. Перепелиця сіла на, поду. Харьк.
2) Основаніе, мѣсто для основанія чего либо, напр. стога, печи и пр. Вас. 180. Поди під стіжки. Левиц. КС. 4.
3) Возвышеніе, подмостки, напр. возвышеніе въ мельницѣ, гдѣ находятся жернова. Мик. 481. Часто во мн. ч. У клуні пшениця на подах була. Зміев. у.
4) Неподвижное основаніе вѣтряной мельницы.
5) = горище. Kolb. І. 57. ум. підок.
Словник української мови Грінченка