підклад

Підклад, -ду

м.

1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад. Федьк.

2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло. Шух. I. 78. Вх. Зн. 61.

3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, дуги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держак — древко. Шух. I. 228.

Значення в інших словниках

1. підклад — підкла́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підклад — (під що) підставка, підстілка; (одягу) підбивка, підбійка, підбій, підкладка, підшивка, (тканини) другий бік, виворіт, опак, спідка; П. ПІДҐРУНТЯ.  Словник синонімів Караванського
3. підклад — див. основа  Словник синонімів Вусика
4. підклад — -у, ч. 1》 Дія за знач. підкласти, підкладати 1). 2》 перен. Те головне, на чому що-небудь будується.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підклад — ПІДКЛА́Д, у, ч. 1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1. Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (С. Ковалів). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
6. підклад — ОСНО́ВА (те головне, на чому тримається, на що спирається що-небудь — про суспільно-політичні, культурні, психологічні та ін. поняття), ПІДВА́ЛИНИ перев. мн., ЗАСА́ДИ мн., БА́ЗА, ҐРУНТ, БА́ЗИС, ПІДҐРУ́НТЯ, ПІДМУРІ́ВОК, ПІДМУ́РОК, ФУНДА́МЕНТ, УСТО́Ї мн.  Словник синонімів української мови
7. підклад — ПІДКЛА́Д, у, ч. 1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1. Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (Ков., Світ.., 1960, 115). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах