підклад
ПІДКЛА́Д, у, ч.
1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1.
Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (С. Ковалів).
2. перен. Те головне, на чому що-небудь будується.
Чи ти знала, що руйнуєш Щастя власного підклад, Те, чого життя так мало Звикло всякому вділять? (І. Франко);
Навіть коли втомлювалися критикувати [отамана] і говорили про звичайні речі, – під ними, під загальниками, під звичайними словами завше чулось ще щось, якийсь підклад незадоволення (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)