підковувати

Підко́вувати, -вую, -єш

сов. в. підкувати, -кую́, -єш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.

Значення в інших словниках

1. підковувати — підко́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підковувати — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
3. підковувати — -ую, -уєш, недок., підкувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Прибивати підкови до копит. 2》 на що і без додатка, перен., розм. Додатково навчати кого-небудь або давати кому-небудь певні знання, відомості, а також спеціальну підготовку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підковувати — ПІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., кого, що. 1. Прибивати підкови до копит. Укриває [чоловік] його [коня] в мороз, підковує його для дороги, щоб не розбивав собі копит (І.  Словник української мови у 20 томах
5. підковувати — підко́вувати / підкува́ти на всі чоти́ри кого. 1. Добре навчати кого-небудь, даючи глибокі знання. Підкував на всі чотири дядька, підкуєш і татка (Укр.. присл..). 2. Карати за які-небудь вчинки. — Гляди мені, гляди,— в тон йому сказав Артем.  Фразеологічний словник української мови
6. підковувати — ПІДКО́ВУВАТИ (коня), КУВА́ТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: підкува́ти. — В ковальській справі до тебе прийшов. Може б, мені коня підкував (Д. Бедзик); Привів коня кувати, коли кузня згоріла! (прислів'я); Хтось до вас строкатого коника приводив кути (Марко Вовчок).  Словник синонімів української мови
7. підковувати — Підко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; підко́вуй, -ко́вуйте; підкува́ти, -кую́, -кує́ш; підку́й, -ку́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підковувати — ПІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Прибивати підкови до копит. Укриває [чоловік] його [коня] в мороз, підковує його для дороги, щоб не розбивав собі копит (Фр.  Словник української мови в 11 томах