підпадати
Підпада́ти, -да́ю, -єш
сов. в. підпасти, -паду́, -де́ш, гл.
1) Падать понемногу, прибавляться, прибавиться. Сніг підпадає потроху.
2) Падать, пасть подъ что. То він біжить, підбігає і пожар під ноги підпадає. КС. 1882. XII. 499.
3) Только сов. в. — на. Походить, быть похожимъ. Прізвище підпада на щось з їжі. Лебед. у.
4) — під. Подчиняться, подчиниться.
5) — під мислі. Нравиться, понравиться. Ой ти мені, вражий сину, під мисленьки не підпав. Чуб. V. 843.
Словник української мови Грінченка