підпустити

Підпуска́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. підпусти́ти, -пущу, -стиш, гл.

1) Подпускать, подпустить.

2) — бісики. Соблазнять. Як біля його не захожувались єзуїти, яких бісиків йому не підпускали, а нічого не вдіяли. Стор. МПр. 69.

3) — москаля. Врать, соврать.

Значення в інших словниках

1. підпустити — підпусти́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підпустити — [п'ідпуститие] -ушчу, -устиеш; нак. -сти, -с'т'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. підпустити — див. підпускати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підпустити — ПІДПУСТИ́ТИ див. підпуска́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. підпустити — пуска́ти / пусти́ти шпильки́ (шпи́льку, стрі́ли) кому і без додатка. Говорити щось дошкульне, неприємне або робити ущипливе зауваження кому-небудь. Інколи..  Фразеологічний словник української мови
6. підпустити — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.  Словник синонімів української мови
7. підпустити — ПІДПУСТИ́ТИ див. підпуска́ти.  Словник української мови в 11 томах