рикати
Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш
гл.
1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, — збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32.
2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н. Вол. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Камен. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. стр. 290.
3) Грозно кричать. Рикає, наче лев. К. МБ. II. 124.
Словник української мови Грінченка