робити
Робити, -блю́, -биш
гл.
1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157.
2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб.
3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027.
4) своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить.
5) робити волю. Исполнять желаніе.
6) робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить. Чуб.
7) хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. Н. П. 350.
8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.
Словник української мови Грінченка