1. Словник української мови Грінченка

робити

Робити, -блю́, -биш

гл.

1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157.

2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб.

3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027.

4) своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить.

5) робити волю. Исполнять желаніе.

6) робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить. Чуб.

7) хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. Н. П. 350.

8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робити — роби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. робити — Працювати; (сім діл за раз) ЖМ. розриватися; (по правді) чинити, діяти, поводитися; (зло) заподіювати, коїти; (своє діло) виконувати; (плуги) виробляти, виготовляти, продукувати; (фільм) працювати над; (знак) подавати; (заходи) вживати чого... Словник синонімів Караванського
  3. робити — див. діяти; працювати Словник синонімів Вусика
  4. робити — [робитие] роубл'у, робиеш, робл'ат'; нак. роби, роуб'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. робити — роблю, робиш; мн. роблять; недок. 1》 перех. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. || у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що виражено іменником. || у сполуч. зі словами на позначення міри, кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. робити — РОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. ро́блять; недок. 1. що. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. “А що ваші роблять?” – “Пообідали та хліб їдять” (прислів'я); Без нарікань вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу (М. Словник української мови у 20 томах
  7. робити — роби́ти: ◊ ва́ла роби́ти → вал ◊ не роби́ з та́та вар'я́та (варія́та) → вар'ят ◊ не роби́ з та́та вар'я́та, а з ма́ми посміхо́виско → вар'ят ◊ не роби́ з та́та вар'я́та, а з ма́ми ма́лпи → вар'ят ◊ робити... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. робити — Бодай усе знати, та не все робити. Не кожня робота дає користь, та охоту зробити її. Він так робить, як піп через річку паски святив. Робить недбало, аби лише позбутися обовязку. Годують, аби не здох, а він робить, аби не впрів. Про лінивого. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. робити — Блю, -биш, недок. Мати сексуальні стосунки з кимось. Я кохаю Гриця (Гриця!), кохаю лише Гриця / За те, що у Гриця в кишені полу—полуниця / Він приходить, мене робить, я кохаю Гриця («ТНМК»). * трахати, вставляти, пердолити. Словник сучасного українського сленгу
  10. робити — виставля́ти / ви́ставити на пу́бліку перед ким. Ганьбити, соромити кого-небудь. — Чим я провинився, кого забив або запалив, щоби мене перед цілою громадою виставляли на публіку? (І. Франко). роби́ти пу́бліку з кого, діал. Фразеологічний словник української мови
  11. робити — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  12. робити — Роби́ти, роблю́, ро́биш, -бить, -бимо, -бите, -блять; ро́блячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. робити — РОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. ро́блять; недок. 1. перех. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. «А що ваші роблять?» — «Пообідали та хліб їдять» (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах