робити

РОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. ро́блять; недок.

1. що. Займатися якою-небудь справою, діяльністю.

“А що ваші роблять?” – “Пообідали та хліб їдять” (прислів'я);

Без нарікань вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу (М. Стельмах);

// у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що виражено іменником.

Василь знав, що старого Власова не буде дома, – він .. робив ревізію (Панас Мирний);

Роблю таку велику уступну через те, що я людина не комерційна (М. Коцюбинський);

Воронцов сидів на стільці, а вродлива, надміру серйозна фельдшерка з санітарної роти робила йому перев'язку (О. Гончар);

Оксен наказав: – Поранених і забитих на сани – і негайно відходити. Ваш взвод – на охорону. Відхід робіть якнайшвидше (Григорій Тютюнник);

// Уживається в знач.: виконувати роботу, дію у вказаному обсязі (у сполуч. із словами на позначення міри, кількості).

Хоча полк Самієва у цьому наступі робив по півсотні й більше кілометрів на добу, – жоден боєць не відставав (О. Гончар);

// рідко. Обробляти (землю).

Це буде довга книга, і ніхто в ній не плакатиме, як не плакав Данило, батько його, дід та прадід, ївши гіркий хліб, роблячи землю на пана та на дуків (Ю. Яновський).

2. що. Виготовляти, виробляти що-небудь.

Плахта на ній .. ще материнська – придана; тепер вже таких не роблять (Г. Квітка-Основ'яненко);

Високі щогли кораблів теж роблять із сосни (Н. Забіла);

Дід ніколи не сидів без діла – плів рукавиці, робив веретена, в'язав батоги (Ю. Яновський);

// Створювати мистецькі вироби, твори.

– Колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому Божого... Давно було... (Леся Українка);

Я робив його [фільм “Щорс”] з любов'ю і великим напруженням всіх своїх сил, як пам'ятник народу, як знак своєї любові і глибокої поваги до героя (О. Довженко);

Коли я робив сценарій, мені здавалося, що його можна з початку й до кінця записати в Біблію або вирубати зубилом на мармурі (Ю. Яновський).

3. що і без прям. дод. Діяти, поводитися яким-небудь способом, чином.

Бідна моя головонько! Що мені робити? (Т. Шевченко);

– Щоб більше жаху їй [Щуці] завдать І щоб усяк боявся так робити, – У річці вражу Щуку утопити! (Л. Глібов);

Калинович скам'янів на місці, не знаючи, що робити (І. Франко);

– Я надточу коло коміра, в нас так роблять, з-під каптана не видко! (Леся Українка);

– Слухайте свого отамана, а робіть те, що самі знаєте, що велить козацька честь (О. Довженко);

Майже ніколи не чули, щоб він кричав і метушився. Все він робив, як і говорив, спокійно, рівно (О. Гончар);

// Уживати якихось заходів.

Скінчивши своє діло, піп звернувся до Замфіра: – Що ж ви нічого не робите слабій? Замфір махнув рукою: – Де там нічого... Ворожок та шептух була повна хата... (М. Коцюбинський);

Вона без пам'яті летіла до Свирида Яковлевича і лаяла його, чому .. власть не робить чогось такого, щоб заспокоїти мужика (М. Стельмах);

// для кого. Подавати допомогу кому-небудь.

Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (М. Коцюбинський).

4. кого, що, ким, чим. Перетворювати кого-, що-небудь у когось, щось.

Чіпка чесав шляхом, заклопотаний одною думкою про землю .. – Земля тебе годує... земля хазяїном робить... (Панас Мирний);

– Моя дружина – свята!.. – Війна і святих робить грішницями (М. Стельмах);

// Надавати кому-, чому-небудь певних властивостей, якостей, ознак, якогось вигляду.

Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип'ятилітню жінку старою (М. Коцюбинський);

Од постійної важкої роботи, від натуги м'язи на лиці виступали тепер іще виразніш, а брови завжди тісно докупи зведені. І це робило лице його не по літах мужнім і суворим (А. Головко);

Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній, першого взятку мед (П. Колесник);

// Примушувати кого-небудь бути кимсь.

[Сабіна:] Нехай звелить мій пан мені крутити жорна, кіз доїти, носити воду, – все те буде легше, аніж прислужницею бути в пані .. [Хуса:] Я не на те учу рабинь по-римськи, щоб потім їх скотарками робити (Леся Українка);

А хіба ж на світі є такий закон, щоб відбирав хліб від їхніх дітей, робив їх жебраками!.. (М. Коцюбинський);

// Характеризувати кого-небудь певним чином.

5. що і без прям. дод. Приводити до чого-небудь, спричиняти, викликати щось.

Ось слухай же, що то роблять Заздрощі на світі І ненатля голодная (Т. Шевченко);

Чіпка давно чув, буцім горілка робить полегкість (Панас Мирний);

Не було листа нині від тебе. Те, певно, капосна пошта робить (М. Коцюбинський);

// що. Заподіювати, чинити кому-небудь зло, завдавати болю і т. ін.

Брехун собі ворог і людям зло робить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Їй-богу, братія, прощаю І милосердому молюсь, Щоб ви лихим чим не згадали; Хоч я вам кривди не робив (Т. Шевченко);

// що. Створювати що-небудь.

Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний);

Баби своїми пискливими голосами робили справжній шарварок (М. Коцюбинський);

[Любов:] Ти все віриш в дива... [Орест:] Вір і ти! Любо, молодість робить дива (Леся Українка).

6. розм. Займатися якою-небудь працею; працювати.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить (прислів'я);

– Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити (Марко Вовчок);

Девіз немудрий свій тут написала праця – Нехай вибагливий не подивує гість: Хто робить, той і їсть (М. Рильський);

// ким, чим, на кому – чому. Використовувати кого-, що-небудь як силу, засіб, знаряддя праці.

Мар'янівщани кохалися у волах, а не в конях: конем так – поїхати куди, прогулятися, а волом – робити (Панас Мирний);

– Тут комбайном і робити ніяк (О. Гончар).

7. розм. Обслуговувати кого-небудь своєю працею.

Кріпаки раді такі, що діждали весни, першої вільної весни, що годі на панів робити... (Панас Мирний);

Скільки робив Мар'ян у нього, скільки тягнулась його рука до господарського харчу, та ніколи він, Плачинда, не почастував поденщика з .. легкою душею (М. Стельмах);

// Працювати де-небудь, перебувати на службі, роботі.

– А хто ж в управі робитиме?.. Хіба хто знає, яка там робота? – Та наймемо такого розумного, як ти, то й робитиме, – кольнули його [писаря] кріпаки (Панас Мирний);

Одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак (В. Сосюра);

// Перебувати на якійсь посаді.

Мама в мене робить за майстра, Краще всіх верстат вона знає! (І. Муратов);

Вдень свіжий номер газети виносився в сумці газетяра. Експедиторами робили три комсомольці (Ю. Смолич).

8. розм. Перебувати в дії, діяти, виконуючи своє призначення; функціонувати.

Онде співає дівчина .. Старанно і сумлінно витягує голос, важко, у поті чола працюють груди і робить горло (М. Коцюбинський);

Це ж була дійсно “нормальна”, “здорова” людина: всі члени були пропорціонально розвинені; ні хвороби, ні всякі там бацили не мали на нього жодного впливу; шлунок робив як машина (Г. Хоткевич).

Дава́ти (роби́ти) / да́ти (зроби́ти) почи́н див. дава́ти;

Завдава́ти (роби́ти) / завда́ти (зроби́ти) при́крість див. завдава́ти;

Зроби́ти / роби́ти бі́знес див. зроби́ти;

Зроби́ти / роби́ти гро́ші див. зроби́ти;

Зроби́ти / роби́ти кар'є́ру див. зроби́ти;

Зроби́ти / роби́ти про́мах (про́махи) див. зроби́ти;

Зроби́ти / роби́ти риво́к див. зроби́ти;

Зроби́ти / роби́ти фуро́р див. зроби́ти;

Зчиня́ти (виклика́ти, роби́ти) / зчини́ти (ви́кликати, зроби́ти) переполо́х див. зчиня́ти;

Ма́ти (справля́ти, роби́ти) / спра́вити (зроби́ти) вплив див. ма́ти²;

Підбива́ти (підво́дити, роби́ти і т. ін.) / підби́ти (підвести́, зроби́ти і т. ін.) пі́дсумок (пі́дсумки) див. підбива́ти;

(1) Роби́ти / зроби́ти візи́т (візи́ти) – відвідувати кого-небудь.

– Я не якась там ліберальна молоденька панна, щоб робити самій візити паничам (І. Нечуй-Левицький);

(2) Роби́ти / зроби́ти зуси́лля над собо́ю – переборювати, долати своє небажання робити що-небудь; пересилювати себе.

Варя зробила зусилля над собою і підвелася з стільця (О. Іваненко);

(3) Роби́ти / зроби́ти настра́шку кому – словами або діями, вчинками лякати кого-небудь.

Я б йому зробив настрашку, якби він був зостався з хлопцями, так утік-бо (Сл. Б. Грінченка);

(4) Роби́ти / зроби́ти [оста́ннє (вели́ке)] зуси́лля – дуже напружуватися, збиратися з силою для виконання чого-небудь.

Робить [Орест] зусилля, встає і нерівним, ненатурально швидким кроком біжить до Люби (Леся Українка);

Раптом до вух плавця долинуло далеке торохтіння мотора. Він зробив останнє зусилля і підвів голову (Л. Дмитерко);

(5) Роби́ти / зроби́ти по́ступи, діал. – досягати вищого ступеня розвитку, певних успіхів і т. ін.

Хороба зробила такі поступи, що прикликаний четвертого дня лікар міг тільки ствердити, що його наука не придається тут ні на що (І. Франко);

– Зробили твої відносини до неї які поступи до певності? – спитав я його (О. Кобилянська);

(6) Роби́ти / зроби́ти по́ступку кому – задовольняти чию-небудь вимогу, чиєсь прохання.

[Функе:] Я згоден на цей шлюб, якщо ви, люб'язний сусіде, зробите мені маленьку поступку (І. Кочерга);

(7) Роби́ти / зроби́ти про́бу – перевіряти робочі і т. ін. можливості чого-небудь; оцінювати якості, властивості кого-, чого-небудь.

Пробу обраного узору слід робити на окремих маленьких зразках (з навч. літ.);

– Можемо зробити пробу, – мовить їжак. – Ану, побиймося об заклад, побачиш, чи я тебе [Зайця] не перегоню [пережену] (І. Франко);

Саїд прийняв рішення зробити другого дня робочу пробу дрібномонтажного й пресувально-ковальського цехів (Іван Ле);

Роби́ти / зроби́ти [свій] вне́сок див. вне́сок;

(8) Роби́ти / зроби́ти упо́р – наголошувати на чому-небудь, виділяти, підкреслювати що-небудь.

Вважаю, що країні зараз для отримання крупних сум в інвалюті слід зробити упор на продаж за кордон озброєння (з публіц. літ.);

(9) Роби́ти зупи́нку – зупинятися, на деякий час припиняти рух, переривати якусь дію, роботу і т. ін.

В Чаплинці танки роблять зупинку (О. Гончар);

(10) Роби́ти (зчиня́ти, справля́ти) / зчини́ти (спра́вити) га́лас (крик, го́мін і т. ін.) <�Нароби́ти га́ласу (кри́ку, го́мону і т. ін.)>:

а) починати лементувати, галасувати і т. ін.

Двоє їх, а такий галас справляють, що аж голова паморочиться (М. Коцюбинський);

Вернувсь [Петро] на подвір'я, аж там усі веселяться. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті (П. Куліш);

Як ранком, прокинувшись, пішов [Йосипенко] довідатись по хазяйству і, побачивши розбите вікно, наробив репету (Панас Мирний);

Кайдашиха наробила крику на всю хату, на все подвір'я (І. Нечуй-Левицький);

Де ж він [Тимко] загулявся? Іти косити, а його нема. Не дай Бог, Йосип кинеться, галасу наробить на все подвір'я (Григорій Тютюнник);

б) (перен.) створювати сенсацію навколо чого-небудь.

[Жандарм:] Будь спокійний. Не роби ніякої комедії, ніякого галасу (І. Франко);

Астроном Гріверс мовчав, заглибившись у свої спостереження. Газети, що зчинили галас навколо його другого повідомлення, незабаром забули про сенсацію (В. Владко);

(11) Роби́ти / зроби́ти поку́пки – купувати що-небудь.

Він не мав уявлення, на які гроші доведеться робити покупки (В. Собко);

– Ви вже тільки заждіть, поки я зроблю покупки... (М. Коцюбинський);

– Якщо маєш охоту зробити ще якісь покупки, то нам час уже вирушати (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

(12) Роби́ти культ з чого – робити кого-, що-небудь предметом захоплення, поклоніння, шанування.

Те, що я створив собі культ моєї дружиноньки і ношу його в серці, може, видається тобі нудним і нецікавим (М. Коцюбинський);

[Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ... божество? (І. Муратов);

(13) Роби́ти обхі́д – послідовно відвідувати певних людей або місця.

В буденний день лікарка ніколи не була вільною: то приймала хворих, то робила обхід по хатах (С. Чорнобривець);

(14) Роби́ти пошанува́ння кому – виявляти велику честь.

[Василь:] Високоповажні панове! Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи (В. Самійленко);

(15) Роби́ти (справля́ти) / зроби́ти (спра́вити) приє́мність:

а) робити те, що викликає задоволення, втіху, радість.

[Катрич:] Люблю робити людям приємність... (З. Мороз);

Бив годинник в ту мить на стіні, Й бригадир, щоб підкреслити чемність, Каже гостю: – Дозвольте мені Саме зараз зробить вам приємність (С. Олійник);

б) викликати почуття задоволення, втіхи, насолоди.

Однак якщо Вам мої хартії справляють яку приємність, то писатиму частіше (Леся Українка);

Коли слідчий водить по папері автоматичною ручкою, хрести і медалі тихо дзвенять, що робить йому приємність, і він посміхається (С. Чорнобривець);

(16) Роби́ти (твори́ти, чини́ти і т. ін.) / зроби́ти (вчини́ти, підсу́нути і т. ін.) па́кість (па́кость) – робити шкоду, завдавати прикрощів.

– А в воді живе водяник – цей у зелений кушир уплутаний, пакості чинить, греблі рве... (Б. Грінченко);

Ми нікому не творили пакості, то й гадали, що ми заслужили на своє щастя (І. Франко);

[Юлія:] А я й не знала, що вам наше сусідство таку пакість чинило (І. Франко);

“Чорте, де йдеш?” – “Болото паллити!” – “не буде горіти!” – “Добре мені пакість зробити!” (Номис);

– Знаю я його добре, пане ясновельможний! Тим-то й боюсь, щоб вони не заподіяли тобі якої пакості (П. Куліш);

– Скільки мух! Слухай, Ривко, я думаю, все це недаремно. Хтось нам ті мухи насилає .. Тілько й дивлят [дивляться], аби бідному Мошкові яку пакість підсунути (Ю. Винничук);

Він п'є тоді, як знає, що в п'яному стані може краще зробить кому-небудь пакість (В. Винниченко);

(17) Свої́м (його́, її́ і т. ін.) ро́бом роби́ти – діяти, чинити, поводитися за власним (його і т. ін.) розсудом.

Мій батько був чоловік дуже відмінний од інших наших селян і любив робити все своїм робом (Б. Грінченко);

Така думка, що нехай люди його робом роблять, то усе добре буде (Марко Вовчок).

◇ (18) Від (з) ні́чого роби́ти – через бездіяльність, маючи вільний час, знічев'я.

Пейсатий корчмар сидить на порозі своєї корчми і від нічого робити перебирає пальцями (Г. Хоткевич);

Перебирали [актори] від нічого робити в пам'яті днів минулих анекдоти, спочатку напівголосно, потім, забувшись, голосніше (О. Полторацький);

Од нічого робити швейцарка куняє в просидженому старому кріслі (М. Колесников);

Зроби́ти / роби́ти кра́йнім (кра́йніми) див. зроби́ти;

Зроби́ти / роби́ти ю́шку див. зроби́ти;

Зроби́ти (створи́ти) / роби́ти (ство́рювати, твори́ти) [собі́] куми́ра (куми́ром) див. зроби́ти;

(19) Кри́вду роби́ти (чини́ти і т. ін.) кому – несправедливо поводитися з ким-небудь, ображати когось; кривдити (у 1 знач.).

Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Лучче [краще] кривду терпіти, як кривду чинити (Номис);

– Ну, чого ти плачеш? – знов почала Настя, .. – чи тобі хто кривду яку робить? (Леся Українка);

(20) Не з ро́зумом чиїм роби́ти що – у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь.

Не з її розумом, тонким та гнучким, руйнувати було ту башту кріпкої волі... (Панас Мирний);

(21) Не роби́ти ро́зголосу – приховувати, тримати в таємниці що-небудь.

Мусимо вишукати таку форму, яка дозволить нам і То-зі-хон додому забрати і великого розголосу в обителі поки що не робити... (Іван Ле);

(22) Ні́чого роби́ти – треба примиритися з тим, що є.

Прибіг знов прикажчик. – Ставайте на косовицю за плату! – Не хочемо за гроші. З копи давай!.. Нічого німцям робити, прийшлося віддати з копи (Панас Мирний);

Купці підводять Січкариху до дверей, вона мац рукою до клямки, а кругом ворушиться одна вовна, ворушиться, сопе і регоче. Перелякалася баба, та нічого робити (М. Стельмах);

Нема́ що роби́ти.

Прикро мені дуже, що прийдеться нидіти по тих клініках, – се варто пекла! – але вже нема що робити (Леся Українка);

Прово́дити (роби́ти, наво́дити) / провести́ (зроби́ти, навести́) парале́ль див. прово́дити;

(23) Роби́ти (викида́ти, стро́їти) / зроби́ти (ви́кинути) фі́ґлі (фі́ґля, фі́ґлі-мі́ґлі) – вдаватися до жартів, пустощів, трюків, щоб насмішити або обдурити кого-небудь.

– Вона любить фіглі робити і опісля на все горло сміятися (О. Кобилянська);

Зазнав він і двобоїв І різні фіглі молодечі строїв, Що аж тепер, лише на згад про них З-під уса прискає нестримний сміх (М. Рильський);

– Тепер також збираєшся викидати фіглі-міглі? Я тобі влаштую пансіон, влаштую, запам'ятаєш (М. Сиротюк);

Бачать діти, що старий батько з ними фігля зробив (Сл. Б. Грінченка);

(24) Роби́ти до́бру мі́ну при пога́ній (недо́брій) грі – приховувати тривогу, незадоволення, страх за зовнішнім спокоєм, веселістю.

Не вішати носи, коли в серці кішки скребуться, робити добру міну при зовсім недобрій грі, – на таке здатний не всякий (Ю. Шовкопляс);

Усі [в сім'ї] намагались робити добрі міни, а кожен про себе думав: чи доведеться ще зійтись усім хоч раз у житті? (В. Гжицький);

(25) Роби́ти з губи́ (з пи́ска) халя́ву:

а) не виконувати своєї обіцянки; обдурювати.

– Не годиться халяву з губи робити (Номис);

– Коли хтось робить із губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка мій завше гавкає (О. Ільченко);

б) перебільшувати.

– Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться. Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім. – Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (М. Коцюбинський);

(26) Роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі – виявляти подив, здивування.

Оце так таємниці мадридського двору! Чи таємниці? А можливо, та реальність, якої ми .. намагалися “не помічати”. І не треба зараз робити великі очі (з газ.);

– А ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках... Сусанна зробила великі очі (М. Коцюбинський);

(27) Роби́ти / зроби́ти ви́гляд – удавати що-небудь, прикидатися.

У халаті голубому дамочка сиділа: То загляне у газету, То поп'є із фляги. Робить вигляд, що на Петю не зверта уваги (С. Олійник);

Богдан стояв осторонь і робив вигляд, ніби його зовсім не стосується вся гра (Ю. Яновський);

Сербин зробив вигляд, що в нього щось випало з рук, і хутко нахилився (Ю. Смолич);

(28) Роби́ти / зроби́ти ду́рника (ду́рня) з кого – ставити кого-небудь у принизливе, смішне становище.

Редактор пізнав жіночку, котра містифікувала його на полі, і розсердився. – І вам не совісно? Жарти жартами, а навіщо з людей дурників робити? (О. Бердник);

– Що ти глузуєш? Що ти з мене дурника робиш? (з переказу);

(29) Роби́ти / зроби́ти на́голос (акце́нт) на чому – звертати особливу увагу на що-небудь, зосереджуватися на чомусь.

Отже, навчання з шести років .. На цьому етапі розвитку дитини не варто робити наголос на формуванні суто спеціальних вмінь і навичок, таких як, наприклад, читання, писання, рахунок (із журн.);

Акцент почав робитися на підвищенні ефективності природоохоронних заходів, виборі найбільш економічних варіантів розв'язання екологічних проблем (з наук. літ.);

(30) Роби́ти / зроби́ти пого́ду – вирішально впливати на що-небудь, бути визначальним.

Вдалі вирішення, найкращі проробки, навіть окремі машини одного конструктора нині погоди в авіації не роблять (із журн.);

І хоч не перевелися ще прогульники, все-таки не вони роблять погоду (з газ.);

– Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевності і великодушності він погоди не зробить (М. Стельмах);

(31) Роби́ти / зроби́ти поча́ток – починати, розпочинати що-небудь.

Од його [Чіпки] й пішли в Пісках полотенщики. До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (Панас Мирний);

Тепер хочу щось написати про Капрі .. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М. Коцюбинський);

(32) Роби́ти / зроби́ти своє́ [ді́ло]:

а) виконувати те, що належить, що потрібно, необхідно.

Старости робили своє діло: вони умовляли .. Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко);

б) давати відповідні наслідки.

Зусилля наших шістьох рук, щира робота Тайах і наша, горілка в роті й шлункові – зробили своє діло. Незнайомий остаточно прокинувся (Ю. Яновський);

(33) Роби́ти / зроби́ти со́ром кому – осоромлювати, знеславлювати кого-небудь.

Він ламає завіти корану та завдає їй сором перед людьми (М. Коцюбинський);

Несправедлива увага – се сліпий вистріл: не болить того, на кого був вимірений [націлений], а тільки робить стрільцеві сором (І. Франко);

(34) Роби́ти / зроби́ти траге́дію з чого – уявляти собі щось надто важким і безнадійним; безпідставно драматизувати щось.

Десятки тисяч наших дівчат воюють, і не тільки в медсанбатах, а й на передовій, і не роблять з того трагедії (Л. Первомайський);

(35) Роби́ти / зроби́ти умо́ву – домовлятися про що-небудь.

[Кость:] Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (С. Васильченко);

(36) Роби́ти / зроби́ти честь:

а) (чому) бути окрасою, гордістю чого-небудь.

Видавались з маси співу такі чисті та дужі голоси, котрі зробили б честь сцені у великих театрах (І. Нечуй-Левицький);

У нашому інституті вторік [торік] одкрили картинну галерею.. Навіть не підозрювали, яке багатство там лежить. Такі твори зроблять честь і столичному музеєві (Є. Гуцало);

б) (кому) позитивно характеризувати кого-небудь.

– Такий погляд на виховання дітей робить вам честь, – сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

Надзвичайна сумлінність у творчій роботі, напрочуд велика працьовитість, довіра до режисера робили честь талановитому російському акторові Бєлову (О. Довженко);

в) (кому, чому) виявляти повагу, пошану до кого-, чого-небудь.

Уважав себе [співак] за найрозумнішого патріота.. Для того [тому], думав, що робить велику честь зборам своєю особою (Л. Мартович);

Тепер же я маю тільки подякувати за честь, яку зробили мені Ви [І. Франко] і Ваша .. редакція, запрошуючи мене до роботи (Леся Українка);

(37) Роби́ти з се́бе ду́рня (ду́рника) – прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає.

– Не робіть із себе дурня, Йойно! Адже при вас учора Нута возив кип'ячку [нафту] – свою, не вашу. Ще якраз під парканом одна бочка трісла. Ви самі бачили, самі сміялися! (І. Франко);

(38) Роби́ти колі́но – повертати під яким-небудь кутом.

Там, де Ташань робить круте коліно, напроти садиби, – вир (Григорій Тютюнник);

(39) Роб́и́ти па́ртію, заст. – одружуватися.

Молодша [Фесенківна] саме.. робила блискучу партію – і в той момент старий Фесенко вмер, лишивши маєток (М. Грушевський);

(40) Роби́ти під се́бе – мочитися, випорожнятися в постелі (про дітей, хворих);

(41) Роби́ти пога́ну (ке́пську) по́слугу кому – невдалим втручанням у чиїсь справи замість допомоги завдавати шкоди, неприємностей кому-небудь.

“Франко б вам за се не подякував”, – запевняли мої обидва сперечники і прочитали мені щось наче “нотацію”; .. що я роблю Вам дуже кепську послугу, боронячи Вас, коли Вам самим зовсім непотрібна, а може й образлива така оборона (Леся Українка);

Зустрічаються ще й батьки, які надмірно балують молодь, роблячи погану послугу і дітям і суспільству (з газ.);

(42) Роби́ти (роздува́ти, рідко видува́ти) / зроби́ти (розду́ти, рідко ви́дути) з му́хи слона́ (рідко вола́, бугая́) – дуже перебільшувати що-небудь, надавати великого значення чомусь незначному.

[Граф:] Я не дивуюся нічому, бо вспів [встиг] переконатись, що люди часто з мухи слона роблять (І. Карпенко-Карий);

– І раджу тобі... візьми на всяк випадок зброю. – Ой, Єгоре, ти з мухи слона робиш! Я ж знаю: Матюша боягуз, яких мало (А. Шиян);

Дорощук ще й досі не може відверто глянути людям у вічі. Дехто почав уже й підтрунювати над ним. Мовляв, бригадир видуває з мухи слона і без причини марудиться (М. Ю. Тарновський);

– Навіщо ці збори, Борисе? – тихо спитав Данилюк. – Я не бачу потреби робити з мухи вола (Р. Іваничук);

Поступово буря в ньому вщухла, і він остаточно вирішив, що Рита зробила з мухи слона (Ю. Збанацький);

Вони б усюди брехні рознесли, Зробили б бугая із мухи... (Л. Глібов);

– Мені відповідати нічого. Олексій Кіндратович в'їлись на мене, роздули з мухи слона, а я – винна (В. Логвиненко);

(43) Роби́ти ски́дку кому і без дод. – ставитися до кого-небудь поблажливо, з меншою вимогливістю.

Молодому працівникові, очевидно, можна робити якусь скидку на його недосвідченість, виховувати старанність і сумлінність (із журн.);

(44) Роби́ти ста́вку на кого – що. – покладати великі надії на кого-небудь; розраховувати на щось.

Дорош вирішив не йти ні на прохання, ні на приниження, а вибрав інше: сидіти і терпеливо чекати, що буде далі; тобто, він робив усю ставку на витримку (Григорій Тютюнник);

Чимало тренерів роблять ставку на чужих, кимось підготовлених гравців. А добре б кожному мати своїх доморослих! (з газ.);

(45) Роби́ти страшні́ о́чі – очима або мімікою виражати якесь застереження, попередження і т. ін;

(46) Роби́ти сце́ну кому – сваритися з ким-небудь, висловлювати своє незадоволення.

Коли він не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (М. Коцюбинський);

(47) Роби́ти хліб – займатися хліборобством.

– На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! – сказав [Мирон] сам собі (Панас Мирний);

[Роби́ти] хоч перерви́сь див. перерива́тися¹;

(48) Роби́ти (явля́ти) / зроби́ти (яви́ти) ми́лість – виявляти добру волю, бажання допомогти, піти назустріч кому-небудь.

І таким голосом, наче робив велику милість, вимовив [Василько] стримано і поважно (О. Донченко);

Справля́ти (роби́ти) / спра́вити (зроби́ти) вра́ження див. справля́ти;

(49) Ті́льки те й роби́ти, що... – бути зайнятим чим-небудь одним.

Журби й турботи не знали [Максим та Явдоха]... Тільки те й робили, що пили та гуляли (Панас Мирний);

Хоч на ли́сині паси́ (роби́) див. па́сти¹;

(50) Чужи́ми рука́ми роби́ти що – не власними силами, використовуючи інших, робити що-небудь.

Багач випасався на праці Данила, бо любив робити чужими руками (з казки);

(51) Що [ж (тут)] роби́ти? – доводиться миритися з тим, що є.

– Що мої гроші! .. Чи можна ж на них піднятись! – Та на перший час буде й сих. Що ж робити, коли нема більш? (Г. Квітка-Основ'яненко);

Що тут робити? Мусили ми чекати три години другого поїзда (М. Коцюбинський);

Щось тре́ба роби́ти див. тре́ба¹;

(52) Що (чого́) [вже] не роби́в (роби́ла, роби́ли) – хоч як старався, яких тільки заходів не вживав.

Кирило Іванович що не робив – нічого не вдіє (Панас Мирний);

Чого вже не робили тії старости і комісари з городовими козаками .. Як уже не вмудрялись, щоб погасити теє полом'я [повстання]! (П. Куліш).