1. Великий тлумачний словник сучасної мови

робити

роби́ти

роблю, робиш; мн. роблять; недок.

1》 перех. Займатися якою-небудь справою, діяльністю.

|| у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що виражено іменником.

|| у сполуч. зі словами на позначення міри, кількості. Уживається в знач.: виконувати роботу, дію у вказаному обсязі.

|| рідко. Обробляти (землю). Робити внесок.

Нічого (нема що) робити — неможливо вчинити так, як хочеш, треба примиритися з тим, що є.

Робити візит (візити) кому — відвідувати кого-небудь.

Робити сцену кому — сваритися з ким-небудь, виражаючи своє незадоволення.

2》 перех. Виготовляти, виробляти що-небудь.

|| Створювати мистецькі вироби, твори.

3》 перех. і без додатка. Діяти, поводитися яким-небудь способом, чином.

|| Уживати якихось заходів.

|| для кого. Подавати допомогу кому-небудь.

Робити під себе — мочитися, випорожнятися в постелі (про дітей, хворих).

Робити ставку на що — розраховувати, покладати великі надії на що-небудь.

4》 перех., ким, чим. Перетворювати кого-, що-небудь у когось, щось.

|| Надавати кому-, чому-небудь певних властивостей, якостей, ознак, якогось вигляду.

|| Примушувати кого-небудь бути кимсь.

|| Характеризувати кого-небудь певним чином.

5》 перех. і без додатка. Приводити до чого-небудь, спричиняти, викликати щось.

|| перех. Заподіювати, чинити кому-небудь зло, завдавати болю і т. ін.

|| перех. Створювати що-небудь.

6》 неперех. Займатися якою-небудь, перев. фізичною, працею; працювати.

|| ким, чим, на кому – чому. Використовувати кого-, що-небудь як силу, засіб, знаряддя праці.

7》 неперех. Обслуговувати кого-небудь своєю працею.

|| Працювати де-небудь, перебувати на службі, роботі.

|| Перебувати на якійсь посаді.

8》 неперех., розм. Перебувати в дії, діяти, виконуючи своє призначення; функціонувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робити — роби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. робити — Працювати; (сім діл за раз) ЖМ. розриватися; (по правді) чинити, діяти, поводитися; (зло) заподіювати, коїти; (своє діло) виконувати; (плуги) виробляти, виготовляти, продукувати; (фільм) працювати над; (знак) подавати; (заходи) вживати чого... Словник синонімів Караванського
  3. робити — див. діяти; працювати Словник синонімів Вусика
  4. робити — [робитие] роубл'у, робиеш, робл'ат'; нак. роби, роуб'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. робити — РОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. ро́блять; недок. 1. що. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. “А що ваші роблять?” – “Пообідали та хліб їдять” (прислів'я); Без нарікань вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу (М. Словник української мови у 20 томах
  6. робити — роби́ти: ◊ ва́ла роби́ти → вал ◊ не роби́ з та́та вар'я́та (варія́та) → вар'ят ◊ не роби́ з та́та вар'я́та, а з ма́ми посміхо́виско → вар'ят ◊ не роби́ з та́та вар'я́та, а з ма́ми ма́лпи → вар'ят ◊ робити... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. робити — Бодай усе знати, та не все робити. Не кожня робота дає користь, та охоту зробити її. Він так робить, як піп через річку паски святив. Робить недбало, аби лише позбутися обовязку. Годують, аби не здох, а він робить, аби не впрів. Про лінивого. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. робити — Блю, -биш, недок. Мати сексуальні стосунки з кимось. Я кохаю Гриця (Гриця!), кохаю лише Гриця / За те, що у Гриця в кишені полу—полуниця / Він приходить, мене робить, я кохаю Гриця («ТНМК»). * трахати, вставляти, пердолити. Словник сучасного українського сленгу
  9. робити — виставля́ти / ви́ставити на пу́бліку перед ким. Ганьбити, соромити кого-небудь. — Чим я провинився, кого забив або запалив, щоби мене перед цілою громадою виставляли на публіку? (І. Франко). роби́ти пу́бліку з кого, діал. Фразеологічний словник української мови
  10. робити — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  11. робити — Роби́ти, роблю́, ро́биш, -бить, -бимо, -бите, -блять; ро́блячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. робити — РОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. ро́блять; недок. 1. перех. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. «А що ваші роблять?» — «Пообідали та хліб їдять» (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  13. робити — Робити, -блю́, -биш гл. 1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157. 2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. Словник української мови Грінченка