родючий

Родючий, -а, -е

Плодоносный, плодородный, плодовый. Мак.... родючий був. ХС. І. 75. Родюча земля. Родюче дерево. Мил. 172.

Значення в інших словниках

1. родючий — родю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. родючий — Урожайний, (грунт) плодючий, б. з. родовитий; родющий.  Словник синонімів Караванського
3. родючий — [роуд'учией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. родючий — -а, -е. 1》 Здатний давати великий урожай (про землю). || Багатий на землі, здатні давати великий урожай (про місцевість). Родючий край. || Який дає великий урожай зерна, плодів, ягід (про рослини). 2》 Багатий на врожай (про пору року).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. родючий — РОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний давати великий урожай (про землю). Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину й нагадують родючі ниви України (І.  Словник української мови у 20 томах
6. родючий — РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙ діал.,; РОЖАЇ́СТИЙ розм., Я́ДЕ́РНИЙ розм., ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙ розм., ТЛУ́СТИЙ розм. (з великим умістом поживних речовин).  Словник синонімів української мови
7. родючий — Родю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. родючий — РОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний давати великий урожай (про землю). Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину й нагадують родючі ниви України (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах