родючий

РОДЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Здатний давати великий урожай (про землю).

Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину й нагадують родючі ниви України (І. Нечуй-Левицький);

Земля була не дуже родюча, і тому, щоб підтримати своє натуральне господарство, батько ще наймався в підводчики (О. Довженко);

На родючому ґрунті більше виростає дрібних рослин, які їсть риба, більше розплоджується різних хробачків та комах, від яких жиріють коропи (О. Донченко);

// Багатий на землі, здатні давати великий урожай (про місцевість).

Родючий край;

// Який дає великий урожай зерна, плодів, ягід (про рослини).

В садку як слід прибрано – стежки заметені, родюче дерево обмазане й попідрізуване (Панас Мирний);

Бабуся зібрала в себе на городі аж два снопи гіллястої пшениці. Вона була дуже рада. Тепер у її бригаді виростатиме новий сорт родючої пшениці (Ю. Збанацький);

Їхні губи й пальці скромно пофарбовані в темно-синє. Родюча шовковиця ставила помітку на своїх дорогих гостях (О. Донченко).

2. Багатий на врожай (про пору року).

Раз літо родюче на схід наближалось, Весела година була (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. родючий — родю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. родючий — Урожайний, (грунт) плодючий, б. з. родовитий; родющий.  Словник синонімів Караванського
3. родючий — [роуд'учией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. родючий — -а, -е. 1》 Здатний давати великий урожай (про землю). || Багатий на землі, здатні давати великий урожай (про місцевість). Родючий край. || Який дає великий урожай зерна, плодів, ягід (про рослини). 2》 Багатий на врожай (про пору року).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. родючий — РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙ діал.,; РОЖАЇ́СТИЙ розм., Я́ДЕ́РНИЙ розм., ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙ розм., ТЛУ́СТИЙ розм. (з великим умістом поживних речовин).  Словник синонімів української мови
6. родючий — Родю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. родючий — РОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний давати великий урожай (про землю). Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину й нагадують родючі ниви України (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. родючий — Родючий, -а, -е Плодоносный, плодородный, плодовый. Мак.... родючий був. ХС. І. 75. Родюча земля. Родюче дерево. Мил. 172.  Словник української мови Грінченка