родючість

РОДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.

1. Властивість за знач. родю́чий 1.

Родючість – найважливіша ознака ґрунту, яка відрізняє його від тієї гірської породи, на якій він утворився (з навч. літ.);

Родючість ґрунту можна неухильно підвищувати запровадженням правильних сівозмін, застосуванням високої агротехніки й правильної системи удобрення (з наук. літ.);

Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків – зовсім безплідні (з наук.-попул. літ.).

2. Здатність рослини плодоносити, родити (у 3 знач.).

Перехресне запилення викликає у рослини великі життєві сили, примножує її родючість (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. родючість — родю́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. родючість — [роуд'уч'іс'т'] -чос'т'і, ор. -ч'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. родючість — -чості, ж. 1》 Властивість за знач. родючий 1). 2》 Здатність рослини плодоносити, родити (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. родючість — Родю́чість, -чости, -чості, -чістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. родючість — РОДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж. 1. Властивість за знач. родю́чий 1. Родючість — найважливіша ознака грунту, яка відрізняє його від тієї гірської породи, на якій він утворився (Фіз. геогр.  Словник української мови в 11 томах
6. родючість — Родючість, -чости ж. Плодородіе, плодовитость. Желех.  Словник української мови Грінченка