родючість
РОДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.
1. Властивість за знач. родю́чий 1.
Родючість — найважливіша ознака грунту, яка відрізняє його від тієї гірської породи, на якій він утворився (Фіз. геогр., 7, 1957, 52);
Родючість грунту можна неухильно підвищувати запровадженням правильних сівозмін, застосуванням високої агротехніки і правильної системи удобрення (Овоч., 1956, 53);
Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків — зовсім безплідні (Наука.., 11, 1956, 24).
2. Здатність рослини плодоносити, родити (у 3 знач.).
Перехресне запилення викликає у рослини великі життєві сили, примножує її родючість (Вол., Озеро.., 1959, 52).
Словник української мови (СУМ-11)