1. Словник української мови в 11 томах

родючість

РОДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.

1. Властивість за знач. родю́чий 1.

Родючість — найважливіша ознака грунту, яка відрізняє його від тієї гірської породи, на якій він утворився (Фіз. геогр., 7, 1957, 52);

Родючість грунту можна неухильно підвищувати запровадженням правильних сівозмін, застосуванням високої агротехніки і правильної системи удобрення (Овоч., 1956, 53);

Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків — зовсім безплідні (Наука.., 11, 1956, 24).

2. Здатність рослини плодоносити, родити (у 3 знач.).

Перехресне запилення викликає у рослини великі життєві сили, примножує її родючість (Вол., Озеро.., 1959, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родючість — родю́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. родючість — [роуд'уч'іс'т'] -чос'т'і, ор. -ч'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. родючість — -чості, ж. 1》 Властивість за знач. родючий 1). 2》 Здатність рослини плодоносити, родити (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. родючість — РОДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж. 1. Властивість за знач. родю́чий 1. Родючість – найважливіша ознака ґрунту, яка відрізняє його від тієї гірської породи, на якій він утворився (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. родючість — Родю́чість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. родючість — Родючість, -чости ж. Плодородіе, плодовитость. Желех. Словник української мови Грінченка