1. Словник української мови в 11 томах

родючий

РОДЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Здатний давати великий урожай (про землю).

Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину й нагадують родючі ниви України (Н.-Лев., II, 1956, 388);

Земля була не дуже родюча, і тому, щоб підтримати своє натуральне господарство, батько ще наймався в підводчики (Довж, І, 1958, 11);

На родючому грунті більше виростає дрібних рослин, які їсть риба, більше розплоджується різних хробачків та комах, від яких жиріють коропи (Донч., І, 1956, 59);

// Багатий на землі, здатні давати великий урожай (про місцевість).

Родючий край;

// Який дає великий урожай зерна, плодів, ягід (про рослини).

В садку як слід прибрано — стежки заметені, родюче дерево обмазане й попідрізуване (Мирний, IV, 1955, 327);

Бабуся зібрала в себе на городі аж два снопи гіллястої пшениці. Вона була дуже рада. Тепер у її бригаді виростатиме новий сорт родючої пшениці (Збан., Старший брат, 1952, 83);

Їхні губи й пальці скромно пофарбовані в темно-синє. Родюча шовковиця ставила помітку на своїх дорогих гостях (Донч., VI, 1957, 8).

2. Багатий на врожай (про пору року).

Раз літо родюче на схід наближалось, Весела година була (Щог., Поезії, 1958, 279).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родючий — родю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. родючий — Урожайний, (грунт) плодючий, б. з. родовитий; родющий. Словник синонімів Караванського
  3. родючий — [роуд'учией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. родючий — -а, -е. 1》 Здатний давати великий урожай (про землю). || Багатий на землі, здатні давати великий урожай (про місцевість). Родючий край. || Який дає великий урожай зерна, плодів, ягід (про рослини). 2》 Багатий на врожай (про пору року). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. родючий — РОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний давати великий урожай (про землю). Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину й нагадують родючі ниви України (І. Словник української мови у 20 томах
  6. родючий — РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙ діал.,; РОЖАЇ́СТИЙ розм., Я́ДЕ́РНИЙ розм., ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙ розм., ТЛУ́СТИЙ розм. (з великим умістом поживних речовин). Словник синонімів української мови
  7. родючий — Родю́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. родючий — Родючий, -а, -е Плодоносный, плодородный, плодовый. Мак.... родючий був. ХС. І. 75. Родюча земля. Родюче дерево. Мил. 172. Словник української мови Грінченка