розбувати

Розбува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. розбу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть. Ходи, милий, роздіну, розбую. Чуб. V. 615.

Значення в інших словниках

1. розбувати — розбува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбувати — -аю, -аєш, недок., розбути, -ую, -уєш, док., перех., розм. Скидати з кого-небудь взуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбувати — РОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, прост. Скидати з кого-небудь взуття. Ходи, милий, роздіну, розбую (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
4. розбувати — РОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Скидати з кого-небудь взуття. Ходи, милий, роздіну, розбую (Чуб., V, 1874, 615).  Словник української мови в 11 томах