розгадувати

Розгадувати, -дую, -єш

сов. в. розгада́ти, -да́ю, -єш, гл.

1) Отгадывать, отгадать, разгадать, истолковать. Бабусенько-голубонько, розгадай мені сон. Чуб. Т. 769. Дівчачу натуру трудно розгадати. Кв. I. 22. Розгадати загадку.

2) Раздумывать, раздумать, вспомнить. Задумався, розгадав всьо, що коли учинив, взяв го такий жаль. Гн. II. 143.

3) Раздобывать, раздобыть, найти. Котл. Ен. IV. 51.

Значення в інших словниках

1. розгадувати — розга́дувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгадувати — (таїну) осягати розумом; (кого, в кому) вбачати, вгадувати; (зміст) розкривати; (ребус) розв'язувати, (загадку) відгадувати, (шифр) розшифровувати; док. РОЗГАДАТИ, о. розкусити <�горішок>, (облуду) розгледіти.  Словник синонімів Караванського
3. розгадувати — -ую, -уєш, недок., розгадати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгадувати — РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що, рідше кого. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати щось розумом. Дівчачу натуру трудно розгадати (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. розгадувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. розгадувати — Розга́дувати, -дую, -дуєш; розга́дуй, -дуйте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розгадувати — РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь. Дівчачу натуру трудно розгадати (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах