розгадувати
РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що, рідше кого. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати щось розумом.
Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Колос:] Надто рисковано, якщо вони розгадають наш хід (О. Корнійчук);
Коли Надя Волошко так несподівано й поспішно вийшла з кімнати, Андрій Осокін ще довго стояв біля стола і намагався розгадати, що могла означати така її поведінка (Д. Ткач);
Біля поваленого хліва горів вогонь .. Звідти доносився тихий, одноманітний речитатив, і тяжко було розгадати, чи то співає хтось, чи плаче (Григорій Тютюнник);
// Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися його зрозуміти, оцінити.
Досі він вважав, що володіє фаховим даром журналіста – з першого погляду розгадувати і визначати людей (О. Гончар);
Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Олесь Досвітній);
Ніде, ні в яких інших обставинах не можна так легко й так швидко розгадати людину, як у вагоні (П. Колесник);
// у кому, кого. Вбачати, вгадувати.
Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Ю. Лермонтові] Пушкінового наступника (М. Рильський);
// Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін.
Найтаємніші козачі прийоми розгадував [Вишневецький] (Іван Ле);
Лорістон намагався розгадати думки Кутузова (П. Кочура);
Максим .. пильно стежив за кожним словом Форста, намагаючись зрозуміти й наперед розгадати кожен його підступний намір (В. Козаченко);
// Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого.
Не взявсь я до марудної роботи – Розгадувати значення тих літер (М. Рильський);
Ієрогліфи – дивнії знаки, Не мені розгадати їх суть (П. Воронько);
Хто може підслухати, хто розгадає таємну мову природи? (Григорій Тютюнник).
2. що. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати.
Як розгадаєте ви казку, Свою калиточку трусніть І бубликів велику в'язку Веселій бабі перешліть (Л. Глібов);
Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати... (Панас Мирний).
3. тільки недок., що, над чим. Розмірковувати, думати над чим-небудь.
Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (В. Стефаник);
– Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Л. Мартович);
– Чи не Левко зі своїми верховодами подарував панові червоного півня? – розгадували деякі дядьки (М. Стельмах).
4. тільки док., з інфін., рідко. Роздумати робити що-небудь.
– Іван мав трьох синів, а якби роздав помежи них свій ґрунт та й він би був зарібником та й єго [його] сини. Та й тому розгадав іти до Америки (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)