розгидити

Розги́дити, -джу, -диш

гл. Сдѣлать гадкимъ, испортить. Так розгидили старшину і старосту, що й слова не кажи, а то битиме. Канев. у.

Значення в інших словниках

1. розгидити — розги́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгидити — РОЗГИ́ДИТИ, джу, диш, док., що, розм. 1. Розпаскудити, забруднити і т. ін. 2. перен. Опаплюжити, заплямувати. Розгидити добрі наміри.  Словник української мови у 20 томах