розговорювати

Розговорювати, -рюю, -єш

сов. в. розговори́ти, -рю́, -риш, гл.

1) Разговаривать, поговорить. Бороню на себе дивитись, розговорювати і баляси точити. Котл. МЧ. Ні з ким об вірі християнській розговорити. АД. І. 213.

2) Развлекать, развлечь разговоромъ. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не заборонює думати про себе, ніщо її не розговорює. Мир. Пов. II. 84. Так то я вже радію, як розговорю його, розважу. МВ. (О. 1862. III. 69). Поговоріть, тіточко, розговоріть мене. МВ. ІІ. 41.

Значення в інших словниках

1. розговорювати — розгово́рювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розговорювати — -юю, -юєш і рідко розговоряти, -яю, -яєш, недок., розговорити, -ворю, -вориш, док., розм. 1》 перех. Розважати розмовою. 2》 тільки недок., неперех., рідко. Те саме, що розмовляти. 3》 перех., рідко. Відговорювати, відмовляти від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розговорювати — РОЗГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. 1. кого. Розважати розмовою.  Словник української мови у 20 томах
4. розговорювати — РОЗГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. 1. перех. Розважати розмовою.  Словник української мови в 11 томах