розговорювати

РОЗГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм.

1. кого. Розважати розмовою.

Зінька від неї не одходить, то услуговує, то розговорює (Панас Мирний);

Стала [Катря] заспокоювати сердешну, розговоряти, що слізьми горя не виплачеш (А. Головко);

Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні та й каже: – Сядьте ближченько [близенько], мамо! Погомоніть, тіточко, розговоріть мене (Марко Вовчок);

Попала дівчина в задуму, і не годен був Дмитро її з того розговорити (Г. Хоткевич).

2. тільки недок., рідко. Те саме, що розмовля́ти.

Сяде [Олексій] на колоді з ким з приятелів та й розговорюють (Г. Квітка-Основ'яненко);

Не став з ним і розговорювать, і без його гірко на душі (О. Стороженко).

3. кого, рідко. Відговорювати, відмовляти від чого-небудь.

Вона знає вже цю неспокійну душу [чоловіка]... Говорити, розговорювати, впливати – даремна річ (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. розговорювати — розгово́рювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розговорювати — -юю, -юєш і рідко розговоряти, -яю, -яєш, недок., розговорити, -ворю, -вориш, док., розм. 1》 перех. Розважати розмовою. 2》 тільки недок., неперех., рідко. Те саме, що розмовляти. 3》 перех., рідко. Відговорювати, відмовляти від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розговорювати — РОЗГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. 1. перех. Розважати розмовою.  Словник української мови в 11 томах
4. розговорювати — Розговорювати, -рюю, -єш сов. в. розговори́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Разговаривать, поговорить. Бороню на себе дивитись, розговорювати і баляси точити. Котл. МЧ. Ні з ким об вірі християнській розговорити. АД. І. 213. 2) Развлекать, развлечь разговоромъ.  Словник української мови Грінченка