роздрочити

Роздрочи́ти, -чу́, -чиш

гл. Раздразнить, раздражить. Нащо ж людей ви роздрочили? Котл. Ен. VI. 7.

Значення в інших словниках

1. роздрочити — роздрочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роздрочити — див. роздрочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздрочити — РОЗДРОЧИ́ТИ див. роздро́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. роздрочити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. роздрочити — РОЗДРОЧИ́ТИ див. роздро́чувати.  Словник української мови в 11 томах