роздягти

Роздяга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. роздягти, -гну, -неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Од всіх в світлиці зачинившись, себе там стала роздягать. Котл. Ен. V. 20.

Значення в інших словниках

1. роздягти — роздягти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роздягти — див. роздягати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздягти — РОЗДЯГТИ́ див. роздяга́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. роздягти — Роздяга́ти, -га́ю, -га́єш; роздягти́ і роздягну́ти, -дягну́, -гнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. роздягти — РОЗДЯГТИ́ див. роздяга́ти.  Словник української мови в 11 томах