розжитися

Розжива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. розжи́тися, -живу́ся, -ве́шся, гл.

1) Жить хорошо, хорошей жизнью. Живи, живи, дівко, з парубком, живи, розживайся. Чуб. V. 284. Узяв милий свою милу у світлочку: «отут тобі, мила, розживаться». Чуб. V. 762.

2) Разживаться, разжиться, дѣлаться, сдѣлаться зажиточнымъ. Як стали жити, розживатися, стала родина признаватися. Мет. 246.

Значення в інших словниках

1. розжитися — (стати багатим) розбагатіти, запомогтися, (виказуючи при тому свою пиху) розпаношитися, розпаніти.  Словник синонімів Полюги
2. розжитися — розжи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. розжитися — [рож:итиес'а] -ж:иевус'а, -ж:иевес':а, -ж:иевец':а, -ж:иевеимос'а, -ж:иевеитес'а, -ж:иевуц':а; нак. -вис'а, -в'іц':а  Орфоепічний словник української мови
4. розжитися — див. розживатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розжитися — РОЗЖИ́ТИСЯ див. розжива́тися.  Словник української мови у 20 томах
6. розжитися — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. розжитися — РОЗЖИ́ТИСЯ див. розжива́тися.  Словник української мови в 11 томах