розміркувати

Розмірковувати, -вую, -єш

сов. в. розміркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Разсуждать, разсудить, пораздумать, соображать, сообразить. Мені треба розміркувати, скільки стратити. Левиц. Пов. 59.

Значення в інших словниках

1. розміркувати — розміркува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розміркувати — див. розмірковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розміркувати — РОЗМІРКУВА́ТИ див. розмірко́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. розміркувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. розміркувати — Розміркува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розміркувати — РОЗМІРКУВА́ТИ див. розмірко́вувати.  Словник української мови в 11 томах