розрух
Ро́зрух, -ху
м.
1) Возмущеніе, мятежъ, бунтъ.
2) Смута, тревога, смятеніе. А тут вже розрух зробився: шукають тії молодиці: порозбігалися скрізь, якою вона дорогою йшла, та й найшли у житі. Рудч. см. і. 210.
Словник української мови Грінченка