розсікти

Розсіка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. розсікти, -січу, -чеш, гл. Рассѣкать, разсѣчь. Грин. ІІІ. 587. Мечем гострим розсікає і о камінь розбиває. Чуб. III. 364.

Значення в інших словниках

1. розсікти — розсі́кти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розсікти — див. розсікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсікти — РОЗСІ́КТИ див. розсіка́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. розсікти — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. розсікти — Розсі́кти, розсічу́, розсіче́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розсікти — РОЗСІ́КТИ див. розсіка́ти.  Словник української мови в 11 томах