розщібнути

Розщіба́ти, -ба́ю, -єш

сов. в. розщібнути, -ну, -неш, гл. = розщіпати, розщіпнути. розщебані двері. Двери, крючекъ которыхъ откинутъ. МВ. (О. 1862. І. 98).

Значення в інших словниках

1. розщібнути — розщібну́ти дієслово доконаного виду розм., арх.  Орфографічний словник української мови
2. розщібнути — див. розщібати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розщібнути — РОЗЩІБНУ́ТИ див. розщіба́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. розщібнути — РОЗСТІБА́ТИ (роз'єднувати щось застебнуте), РОЗСТІ́БУВАТИ (РОЗСТЬО́БУВАТИ рідше), РОЗЩІБА́ТИ, РОЗЩІ́БУВАТИ розм.; РОЗХРИ́СТУВАТИ (перев. одяг — на грудях). — Док.: розстебну́ти (розстібну́ти), розщебну́ти (розщібну́ти рідше), розщепи́ти діал.  Словник синонімів української мови
5. розщібнути — РОЗЩІБНУ́ТИ див. розщіба́ти.  Словник української мови в 11 томах