розібратися
Розбіра́тися, -ра́юся, -єшся
сов. в. розібра́тися, -беруся, -решся, гл.
1) Разбираться, разобраться на части.
2) Раздѣваться, раздѣться. Не видав Гриць нагавиць: то ся вбірає, то розбірає. Ном. № 2595. Пані Висока не лягала й не розбіралась. Левиц. Пов. 290. Почав розбіраться. Геть розібрався, голий зостався. Грин. II. 127.
3) Усиливаться, усилиться. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Зміев. у.
4) Зазнаваться, зазнаться и начать что угодно дѣлать. Як створив Бог жидів, то вони перше й шанувались, а дальше роскоренились та й розібрались. КС. 1883. III. 670.
Словник української мови Грінченка