рубонути

Рубонути, -ну, -неш

гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.

Значення в інших словниках

1. рубонути — рубону́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. рубонути — див. рубати  Словник синонімів Вусика
3. рубонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рубонути — РУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., однокр. Підсил. до рубну́ти. Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Леся Українка); Рейтар, одбиваючись...  Словник української мови у 20 томах
5. рубонути — руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М.  Фразеологічний словник української мови
6. рубонути — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
7. рубонути — Рубону́ти, -бону́, -боне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рубонути — РУБОНУ́ТИ і рідко РУБАНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубну́ти. Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Л. Укр., І, 1951, 443); — Ну, вже і оратор з тебе!..  Словник української мови в 11 томах