рубонути

РУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., однокр.

Підсил. до рубну́ти.

Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Леся Українка);

Рейтар, одбиваючись, в останню мить так рубонув рудого по руці, аж його шабля, засвистівши, блисконула геть (О. Ільченко);

Семашко рубонув шаблею мотузок, але втікач був уже недалеко від землі й одразу ж схопився на ноги та кинувся садом кудись у пітьму (Ю. Мушкетик);

[Гаврило:] Ми сьогодні з Трошею .. рубонули [вугілля] стільки, що аби вивезли за три зміни (О. Корнійчук);

– Ну, вже і оратор з тебе!.. Пилип Семенович рубонув повітря кулаком (Д. Ткач);

– Випивали! – рубонув я. – От-от! (А. Крижанівський);

– Коли це де не візьмись Охрім: “А я б, – каже, – з котелок [каші] рубонув” (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. рубонути — рубону́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. рубонути — див. рубати  Словник синонімів Вусика
3. рубонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рубонути — руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М.  Фразеологічний словник української мови
5. рубонути — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
6. рубонути — Рубону́ти, -бону́, -боне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рубонути — РУБОНУ́ТИ і рідко РУБАНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубну́ти. Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Л. Укр., І, 1951, 443); — Ну, вже і оратор з тебе!..  Словник української мови в 11 томах
8. рубонути — Рубонути, -ну, -неш гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.  Словник української мови Грінченка