рішинець
Рішинець, -нця
м.
1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Кобел. у. Почула рішинець. Алв. 11.
2) Конецъ. Тут тобі й рішинець. Черк. у.
Словник української мови ГрінченкаРішинець, -нця
м.
1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Кобел. у. Почула рішинець. Алв. 11.
2) Конецъ. Тут тобі й рішинець. Черк. у.
Словник української мови Грінченка