самодержавець —
самодержа́вець іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
самодержавець —
-вця, ч., заст. Самодержець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самодержавець —
САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Самодержець. – Ач якого Собі ми виблагали в Бога Самодержавця (Т. Шевченко).
Словник української мови у 20 томах
самодержавець —
МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.
Словник синонімів української мови
самодержавець —
САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Самодержець. — Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Шевч., II, 1963, 405).
Словник української мови в 11 томах