самодержавець
САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Самодержець.
— Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Шевч., II, 1963, 405).
Словник української мови (СУМ-11)САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Самодержець.
— Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Шевч., II, 1963, 405).
Словник української мови (СУМ-11)