самотіти —
самоті́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
самотіти —
-ію, -ієш, недок. 1》 Бути розташованим, стояти відокремлено, ізольовано від кого-, чого-небудь. 2》 рідко. Жити одиноко, самотньо. || Бути, залишатися без догляду, уваги.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самотіти —
САМОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Бути розташованим, стояти відокремлено, ізольовано від кого-, чого-небудь. По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (М. Коцюбинський); У лісах північної Волині самотіє самотою хуторець Діброва (з газ.
Словник української мови у 20 томах
самотіти —
САМОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Бути розташованим, стояти відокремлено, ізольовано від кого-, чого-небудь. По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (Коцюб., II, 1955, 317); У лісах північної Волині самотіє самотою хуторець Діброва (Літ. Укр., 30.
Словник української мови в 11 томах