свідкування

Свідкува́ння, -ня

с. Свидѣтельство, свидѣтельствованіе. Св. Мр. І. 44.

Значення в інших словниках

1. свідкування — свідкува́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. свідкування — -я, с., заст. Дія за знач. свідкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свідкування — СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти. [Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. свідкування — Свідкува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. свідкування — СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти. [Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Л. Укр., II, 1951, 370).  Словник української мови в 11 томах