свідкування —
свідкува́ння іменник середнього роду рідко
Орфографічний словник української мови
свідкування —
-я, с., заст. Дія за знач. свідкувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свідкування —
СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти. [Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
свідкування —
СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти. [Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Л. Укр., II, 1951, 370).
Словник української мови в 11 томах
свідкування —
Свідкува́ння, -ня с. Свидѣтельство, свидѣтельствованіе. Св. Мр. І. 44.
Словник української мови Грінченка