світилочка

Світилка, -ки

ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть старша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. ум. світи́лочка. Грин. ІІІ. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.

Значення в інших словниках

1. світилочка — світи́лочка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. світилочка — -и, ж. Пестл. до світилка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світилочка — СВІТИ́ЛОЧКА, и, ж. Пестл. до світи́лка. [Менша дружка, Олеся (вискакує. До Галі):] Світилочко, пишна пані! Не гордуй же ти нами, Бо як будеш гордувати, То не будем частувати (І.  Словник української мови у 20 томах
4. світилочка — СВІТИ́ЛОЧКА, и, ж. Пестл. до світи́лка. [Менша дружка, Олеся (вискакує. До Галі):] Світилочко, пишна пані! Не гордуй же ти нами, Бо як будеш гордувати, То не будем частувати (Н.-Лев., II, 1956, 426).  Словник української мови в 11 томах