с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
скигління —
скиглі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
скигління —
-я, с. Те саме, що скиглення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скигління —
СКИГЛІ́ННЯ, я, с. Те саме, що ски́глення. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (М. Коцюбинський); Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: – Кажу тобі, що нема! (Б.
Словник української мови у 20 томах
скигління —
ВИТТЯ́ (протяжливі тужливі звуки собак, вовків і деяких інших тварин, а також вітру тощо), ЗАВИВА́ННЯ, СКИ́ГЛЕННЯ, СКИ́ГЛІННЯ, ЗА́ВОДИ розм., ВИЙ рідко, КВИЛІ́ННЯ рідко. І враз від греблі почулося вовче виття (М.
Словник синонімів української мови
скигління —
СКИГЛІ́ННЯ, я, с. Те саме, що ски́глення. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (Коцюб., I, 1955, 219); Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: — Кажу тобі, що нема! (Гр.
Словник української мови в 11 томах