скигління
СКИГЛІ́ННЯ, я, с.
Те саме, що ски́глення.
Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (М. Коцюбинський);
Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: – Кажу тобі, що нема! (Б. Грінченко);
Бальзака мучило безсоння. Він прислухався до тріску дерев у парку, до скигління вітру (Н. Рибак);
Ми мовчки сиділи .. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Олесь Досвітній);
Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)