скраколь

Скрако́ль, -кля

м. Родъ кегля. скраклі. Игра въ кегли, при которой кегли сбиваются бросаемой палкой. Чуб. III. 98. КС. 188. VI. 477. Ив. 23.

2) Деревянная связь у плуга, куда вставляютъ дышло. Борз. у. Новомоск. у.

3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что жабки, карпульці.

4) см. начиння. Шух. І. 255, 256.

4) Часть маслобойни. см. олійниця. Шух. І. 163.

5) Лещадь. Лубен. у.

6) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.

Значення в інших словниках

1. скраколь — скра́ко́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. скраколь — скракля, ч. Те саме, що скракля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скраколь — СКРА́КО́ЛЬ, скра́кля́, ч. Те саме, що скра́кля.  Словник української мови у 20 томах
4. скраколь — ГОРОДО́К (цурка для гри в городки), СКРА́КЛЯ, СКРА́КОЛЬ. Городки роблять з твердого дерева; Він відразу ж вибив стоячу скраклю (О. Донченко).  Словник синонімів української мови
5. скраколь — СКРА́КО́ЛЬ, скра́кля́, ч. Те саме, що скра́кля.  Словник української мови в 11 томах