Словник української мови Грінченка

скрут

Скрут, -ту

м.

1) = скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. До скруту треба. Крайне необходимо. Туди він не часто забігав; хиба вже до скруту чого треба, то зайде. Мир. Пов. II. 42.

2) Въ водяной мельницѣ: снарядъ, при помощи котораго кіш можно передвинуть въ сторону отъ жернова. Мик. 481.

3) Продолговатый клубокъ, смотанный изъ выплетенной для приготовленія шляпъ соломенной ленты. Гол. Од. 56.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. скрут — Скрут: — закут, місце, де, їдучи, повертають у бік [V] — поворот [51;52]  Словник з творів Івана Франка
  2. скрут — скрут 1 іменник чоловічого роду скрута розм. скрут 2 іменник чоловічого роду поворот, петля діал.  Орфографічний словник української мови
  3. скрут — див. ПОВОРОТ, СКРУТА; (кишок) Г. заворот; ОК. петля, кільце, виток.  Словник синонімів Караванського
  4. скрут — див. біда  Словник синонімів Вусика
  5. скрут — I -у, ч., розм. Те саме, що скрута. До скруту треба — конче потрібно, необхідно. Як прийшлось до скруту кому — коли було тяжко, у скрутні часи, за складних обставин. II -у, ч., зах. 1》 Поворот. Скрут рейок. 2》 Петля, кільце, виток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. – В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати, – дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (І.  Словник української мови у 20 томах
  7. скрут — скрут поворот (ст): Аж на скруті вулиці, що вела до пошти, вона машинально зупинилася (Франко) ◊ скрут кишок → кишка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. скрут — ТРУ́ДНОЩІ мн. (чого, які і без додатка — скрутні, важкі обставини, в яких щось відбувається, триває), УТРУ́ДНЕННЯ, СКРУ́ТА, СКРУТ розм., ТРУДНА́ЦІЯ розм., ТРУДНО́ТА розм.  Словник синонімів української мови
  9. скрут — Скрут, -ту, в -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. — — В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати,— дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах