скрут
СКРУТ¹, у, ч., розм.
Те саме, що скру́та.
– В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати, – дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (І. Нечуй-Левицький);
Ми отак молоком більше перебиваємося, бо такий скрут – ніколи ще такого не було... (Г. Косинка).
СКРУТ², у, ч., діал.
1. Поворот.
Вона, плачучи, гляділа за ним з містка, поки не щез на скруті за горбочком (І. Франко);
Коли з'їздили в лісі з гори, вдарилося колесо на скруті до сухого пня, а віз перевернувся (Л. Мартович).
2. Петля, кільце, виток.
Шумить і грізно б'ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)