1. Словник української мови у 20 томах

скрут

СКРУТ¹, у, ч., розм.

Те саме, що скру́та.

– В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати, – дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (І. Нечуй-Левицький);

Ми отак молоком більше перебиваємося, бо такий скрут – ніколи ще такого не було... (Г. Косинка).

СКРУТ², у, ч., діал.

1. Поворот.

Вона, плачучи, гляділа за ним з містка, поки не щез на скруті за горбочком (І. Франко);

Коли з'їздили в лісі з гори, вдарилося колесо на скруті до сухого пня, а віз перевернувся (Л. Мартович).

2. Петля, кільце, виток.

Шумить і грізно б'ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрут — Скрут: — закут, місце, де, їдучи, повертають у бік [V] — поворот [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. скрут — скрут 1 іменник чоловічого роду скрута розм. скрут 2 іменник чоловічого роду поворот, петля діал. Орфографічний словник української мови
  3. скрут — див. ПОВОРОТ, СКРУТА; (кишок) Г. заворот; ОК. петля, кільце, виток. Словник синонімів Караванського
  4. скрут — див. біда Словник синонімів Вусика
  5. скрут — I -у, ч., розм. Те саме, що скрута. До скруту треба — конче потрібно, необхідно. Як прийшлось до скруту кому — коли було тяжко, у скрутні часи, за складних обставин. II -у, ч., зах. 1》 Поворот. Скрут рейок. 2》 Петля, кільце, виток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скрут — скрут поворот (ст): Аж на скруті вулиці, що вела до пошти, вона машинально зупинилася (Франко) ◊ скрут кишок → кишка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. скрут — ТРУ́ДНОЩІ мн. (чого, які і без додатка — скрутні, важкі обставини, в яких щось відбувається, триває), УТРУ́ДНЕННЯ, СКРУ́ТА, СКРУТ розм., ТРУДНА́ЦІЯ розм., ТРУДНО́ТА розм. Словник синонімів української мови
  8. скрут — Скрут, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. — — В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати,— дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. скрут — Скрут, -ту м. 1) = скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. Словник української мови Грінченка