скрута

СКРУ́ТА, и, ж.

1. Складні, важкі обставини, труднощі.

[Панса:] Син добрий самохіть іде в неволю, щоб тільки батькові допомогти. Твій батько – Рим у тяжкій скруті, сину (Леся Українка);

Трудно, звичайно, й зараз, але трудно зовсім якось по-інакшому, бо знаєш тепер, заради чого доводиться скруту переживати, знаєш, що незабаром кінець їй (О. Гончар);

Історія нашого театру почалася в обставинах найбільшої скрути (Ю. Смолич);

Звичайно лагідний і стриманий, на слово дотепний, кмітливий у скруті – у гніві був страшний [Б. Хмельницький] (П. Панч);

// у сполуч. зі сл. година, хвилина і т. ін. Важкий період для кого-небудь.

На очі наверталися сльози, але трималась [Леся], не плакала: адже соромно розкисати в години скрути (М. Олійник);

// Складні душевні переживання, тяжкий моральний стан людини.

Давно вбачав, що муки люті – То жереб мій; Що вік мине в пекучій скруті, В нудьзі німій (П. Грабовський);

В ту ніч Михась не міг заснути, – Ні краю ні кінця думкам... Таких тягот, такої скрути Ніколи б не здолав він сам (С. Воскрекасенко).

2. Тяжке матеріальне становище; нестатки, нужда.

– Не вкрав я ті гроші – позичив, бо скрута прийшла мені (С. Васильченко);

Бачить Петро, як слухають його з заздрістю старі, що прожили в лютій скруті, слухають і сповнюються надіями молоді (О. Іваненко);

Їм [багатим] усе дозволено, вони не знають скрути і злигоднів (П. Кочура);

// з чим, яка. Брак, недостатня кількість чого-небудь; нестача.

Десь після війни, коли стала скрута з будівельним матеріалом, дідові давали за дуба добрі гроші, але він не продав його (Ю. Мушкетик);

Кілька разів нагадував [Преображенський], що будівництво якраз зазнає грошової скрути (Іван Ле).